Українці переказали з Польщі додому майже 800 мільйонів доларів лише за 3 місяці

У першому кварталі 2018 року українці переказали з Польщі додому 2,9 млрд злотих (790 млн доларів), повідомляє “Польське радіо”.

За даними польського Нацбанку загалом польські трудові мігранти в першому кварталі 2018 року переказали додому 3,4 млрд злотих (понад 920 млн доларів), пише Поштівка. Зазначається, що 86% всіх надісланих коштів переказали до України. При цьому, у минулому році сума таких переведень становила 2,4 млрд злотих. Як повідомляють в банку, гроші висилають переважно тимчасово працюючі українці.

Регулятор зазначає, що цього року за І квартал іммігранти вислали на 700 млн злотих більше ніж минулоріч.

Нагадаємо, сума пересланих мігрантами коштів з Німеччини в інші країни за останні 10 років зросла на 6,5 мільярдів і становить майже 18 мільярдів євро.

Кількість українських заробітчан у Польщі з року в рік збільшується. Лише у 2017 році польська влада видала 2 млн офіційних дозволів на роботу.

Rzeczpospolita: «Польше больше нужна Украина, нежели Украине — Польша»

Варшаве не стоит шантажировать Киев, требуя прощения за бандеровскую идеологию, поскольку с момента обретения Украиной независимости эта страна защищает поляков от российской агрессии. Польским властям нужно самим просить прощения у украинцев — ведь благодаря их борьбе Россия больше не в силах непосредственно угрожать Польше.

Об этом пишет польский публицист Казимеж Вуйчицкий в статье для Rzeczpospolita.

«Польше больше нужна Украина, нежели Украине — Польша», — подчеркивает Вуйчицкий. «Тот факт, что в Варшаве не замечают, насколько важной и большой страной является Украина, — что это вовсе не окраина и никакие не младшие братья из давней Речи Посполитой или казаки из книги «Огнём и мечом», — не только является недоразумением в настоящей международной ситуации, но и может привести к поражениям и провинциализации польской политики. Поэтому примирение с Украиной в наших государственных интересах», — объясняет он.

Слова «мы прощаем и просим прощения» выражают не только глубокую религиозную правду, очевидную в христианской культуре, но и важное психологическое правило и ценную политическую подсказку. Пренебрегая ими, в конце концов теряешь, а не выигрываешь. Если требовать от других признания вины, при этом не вспоминая о собственной, то как правило достигается эффект, противоположный ожидаемому, продолжает польский публицист.

Епплбаум: Польща має визнати, що антиукраїнські провокації організувала РФ

Влада у Варшаві повинна визнати, що провокації проти українських місць пам’яті на півдні Польщі, а також антипольські провокації в Україні, були російськими і не повинна на них піддаватися.

Про це заявила відома американська журналістка, дружина екс-глави МЗС Польщі Радослава Сікорського Енн Епплбаум в інтерв'ю Укрінформу.

“Вони повинні сказати вголос, що це – російські провокації, і що ми не піддамося на них”, - підкреслила Епплбаум.

За її словами, Україна так і говорить.

“На фоні цих провокацій Варшава вимагає, щоб Київ офіційно відмовився від УПА та Бандери через Волинь. І це попри те, що Волинська трагедія – це один із епізодів у 15-річній боротьбі українців проти НКВС, проти СРСР. В Україні УПА та Бандера асоціюються саме з цією боротьбою”,- підкреслила Епплбаум.

На її переконання, потрібні цивілізовані дебати щодо УПА.

Польський юрист влучно описав «російськомовних українців»

Нещодавно в мережі викликала обурення фраза Юрія Винничука про те, що, мовляв, російськомовне населення України – не українці.

Чимало “тожепатріотів” накинулося на всіх причетних до публікації зі звинуваченнями в дискримінації, розпалюванні, поширюванні й розхитуванні. Але річ, мабуть, не в розхитуванні, а в тому, що в душі, якщо вона там є, вони відчувають, що це правда. Вони не можуть стати частиною українського народу, бо ненавидять його мову й культуру. Хотіли б бути хазяями цієї землі, але поки що тут ще забагато українців. Тому вони щосили проти нас воюють, усіма способами, які мають в арсеналі – звинуваченнями, істериками, образами, скаргами й погрозами намагаються змусити українців мовчати, а якщо говорити – то їхнім язьіком.

Вони не розуміють, що всі все бачать, усім зрозуміло, хто чужинець і загарбник, а хто – нормальна людина.

Польський юрист написав про свій досвід спілкування з “російськомовними українцями” – і він не надто райдужний. Але слово автору:

Нардеп вважає дивним, що політики іншої країни розповідають, кого вважати героями Україні

Смішно вважати, що постать Степана Бандери є перешкодою для української євроінтеграції. Таку думку в ефірі телеканалу "112 Україна" висловив народний депутат України Андрій Іллєнко.

"Ця заява не має ніякого відношення до реальності, - вважати, що постать Бандери є якимось нібито перешкодою до євроінтеграції. Це, на мій погляд, смішно. Насправді, проблеми, пов'язані з євроінтеграцією ніяк не стосуються політики історичної пам'яті і власне, якщо так вже ставиться питання, то як же Польщі прийняли в Євросоюз після концтабору Береза-Картузька, або операції "Вісла", або політики ратифікації. І нічого, нормально. А Бандера концтаборів не будував. Він, до речі, сидів якраз у концтаборі Береза-Картузька у міжвоєнній Польщі", - сказав Іллєнко.

Нардеп вважає дивним, що політики іншої країни розповідають, кого в Україні вважати героями.

"Взагалі, мені здається, що таку заяву не шкодить Україні, а Польщі. Мені, чесно кажучи, дивно, що нам політики з іншої країни розповідають про нашу внутрішню політику, кого нам вважати героями. Ми ж не розповідаємо полякам, кого їм вважати героями", - зазначив нардеп.

Раніше польський політик Ярослав Качинський провокативно заявив, що Україна не ввійде в Євросоюз, поки буде підтримувати культ особистості, створений навколо Степана Бандери.

Російські провокатори викрили себе датою зруйнування меморіалу в Гуті Пеняцькій - радник глави МЗС Польщі

Радник глави МЗС Польщі, професор Пшемислав Журавський вел Граєвський вважає, що за пошкодженням польського пам’ятника у Гуті Пеняцькій на Львівщині стоїть Москва.

Таку думку він висловив в коментарі власному кореспондентові Укрінформу в Польщі. “Свій інтерес (у скоєнні такого злочину. – Ред.) і проблеми з виконанням провокації однозначно вказують на те, що джерелом цього всього є Москва. Підтвердженням цього є також факт, що першими про цю подію поінформували російські ЗМІ”, - заявив Журавський вел Граєвський. 

Експерт звернув увагу, що відео, розміщене в YouТube, підписано українською мовою з русизмами ("знищен польський пам'ятник". – Ред.). Він нагадав, що упродовж 2015-2016 років при знищенні українських пам’ятників у Польщі вандали так само залишали там польські написи з помилками. Це, на його думку, свідчить про те, що в обох випадках зловмисники не знали або погано знали, відповідно, польську та українську мови. 

Журавський вел Граєвський не вірить, що до знищення польського пам’ятника причетні українці. “Інцидент стався 8 січня - у другий день Різдва в Україні. Це ще більше підкреслює нереальність того, що українець, галичанин, у день великого свята піде нищити пам’ятник. У психологічному сенсі це виглядає гротескно”, - підкреслив радник глави польського зовнішньополітичного відомства.

Звернення у зв'язку з порушенням парламентом Республіки Польща домовленостей щодо спільної оцінки польсько-українського протистояння у 1943-1945 роках

В ухвалених парламентом Республіки Польща постановах (Постанова Сенату від 7 липня 2016 р. та Постанова Сейму від 22 липня 2016 р.) польські парламентарі продовжили односторонній перегляд спільної політичної оцінки польсько-українського конфлікту під час Другої Світової війни, яку було раніше погоджено в низці важливих українсько-польських документів, зокрема таких як:

- Заява Президентів України та Республіки Польщі "До порозуміння і єднання" від 21 травня 1997 року;

- Заява парламентів України та Республіки Польща у зв'язку з 60-ю річницею Волинської трагедії від 10 липня 2003 року;

- Спільна заява Президентів України та Республіки Польща "Про примирення – в 60-у річницю трагічних подій на Волині" від 11 липня 2003 року;

- Послання Греко-Католицьких Єпископів України та Римо-Католицьких Єпископів Польщі з нагоди акту взаємного пробачення і поєднання від червня 2005 року;

- Спільна заява Президента України та Президента Республіки Польща з нагоди 60-ї річниці акції "Вісла" від 27 квітня 2007 року.

Перша спроба такої ревізії на офіційному рівні сталась ще 15 липня 2009 року, коли Сейм Республіки Польща ухвалив Постанову "Щодо трагічної долі поляків на Східних Кресах". В цьому досить стислому документі йшлося про відзначення "66-ї річниці початку Організацією Українських Націоналістів та Українською Повстанською Армією на землях ІІ Речі Посполитої так званої антипольської акції", яка була безпідставно зображена як неспровокований злочин, що мав "характер етнічної чистки і ознаки геноциду".

Схожі формулювання були використані польським Парламентом у 2013 р., коли спочатку Сенат (20 червня), а невдовзі і Сейм (12 липня), ухвалили постанови, присвячені 70-й річниці Волинських подій. У цих постановах стверджувалось, що антипольські акції ОУН і УПА найбільшого розмаху набули у липні 1943 року на Волині і тривали до 1945 року, а їхніми жертвами стало "близько 100 тисяч поляків".

Підготовка, ініціювання, ухвалення та реалізація згаданих документів супроводжувалося шаленою антиукраїнською істерією та українофобськими акціями, зокрема на українських етнічних землях (Холмщина, Підляшшя, Надсяння і Лемківщина), які після завершення Другої Світової війни залишилися у складі Польщі. Ескалація антиукраїнської кампанії формує у масовій свідомості поляків негативний образ українців, хоча трагедію Польщі спричинила тривала окупація її територій німецькими нацистами.

Відомі українці закликали Раду дієво відреагувати на скандальне рішення Сейму

Майже сотня відомих українців підписались під зверненням щодо резолюції, яку напередодні підтримав польський Сейм про визнання Волинської трагедії геноцидом.

Зокрема, у зверненні закликають Верховну Раду встановити три дні для вшанування пам’яті українців, які стали жертвами польських злочинів.

Під документом залишили свої підписи перший президент Леонід Кравчук, директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін, дисидент Левко Лук'яненко, письменники Дмитро Павличко, Іван Драч, Іван Дзюба, Василь Шкляр, брати Капранови, історики Юрій Шаповал, Володимир Сергійчук, Станіслав Кульчицький, дипломати Борис Тарасюк, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко та багато інших.