 |
| Під час навчання у хедері (єврейська релігійна початкова школа). Праворуч меламед (вчитель). Містечко Славута в Шепетівському районі Хмельницької області України. 1912-1914 рр. |
Український поет Максим Рильський сказав: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього". На жаль, минуле можна приховати та навіть "підчистити". А на щастя, завжди знаходяться ті, хто те приховане відкопує та доносить до людей. І про одне з таких "поховань" далі і піде мова. Це історія "українського єврейства", про яке розповідає заборонена в Україні книга Матвія Шестопала «ЄВРЕЇ НА УКРАЇНІ», яка була написана ще у 1976 році, а надрукована аж у 1998-му. Причиною того, що книга побачила світ з таким запізненням, були арешти та переслідування української інтелігенції і смерть самого автора. Ця книга пробуджує і примушує замислитися, бо розплющує очі на вже давно забуті (і такі, що видаляються певними силами) факти з історії України. А ще дає відповіді на багато злободенних запитань, які стосуються життя українців.
Автор цього вкрай пізнавального та навіть шокуючого дослідження був офіцером і учасником війни 1941–1945 років. Працював викладачем факультету журналістики Київського університету. В 60-х роках на факультеті групою викладачів була розпалена безпрецедентна ідеологічна боротьба. Ядро стрільців по класовому ворогу складали секретар партбюро професор В.А. Рубан (колишній помічник Л. М. Кагановича), жінка якого в 1937 році відзначилася фразою: “Ми єшчо вашей кров’ю криші красіть будєм”, та В.Е. Прожогін - один із тих, хто започаткував цькування В. Сосюри за вірш «Любіть Україну». Це саме вони змусили Ю.С. Кобилецького піти з посади декана філологічного факультету, а потім і з університету тільки за те, що він НЕ відмовився від присвяти у вірші В. Сосюри «Любіть Україну». Були й інші їхні поплічники. Це були ідеологічні єзуїти, які з'їли й Матвія Шестопала.
