Соросята — це загальновживана в українському суспільстві назва для групи осіб, які, на думку критиків, сліпо виконують вказівки Джорджа Сороса та його фондів, ставлячи іноземні інтереси понад національні. Цей термін, що походить від прізвища американського мільярдера угорського походження, увійшов у повсякденний лексикон наприкінці 2010-х років, особливо після подій Революції Гідності 2014 року. Сьогодні "соросятами" називають "реформаторів", "активістів", грантожерів, політиків і чиновників, які просувають ліберальні реформи, антикорупційні ініціативи та євроінтеграцію, але, за твердженнями опонентів, роблять це на шкоду суверенітету України, руйнуючи економіку, культуру та демографію країни.Походження термінуТермін "соросята" з'явився в пострадянському просторі на початку 1990-х, але справжній розквіт припав на 2019–2020 роки, коли в Україні почалися масові дискусії про земельну реформу, приватизацію та вплив Заходу. У січні 2020 року запит "хто такі соросята" став одним із найпопулярніших у Google в Україні. Критики, серед яких проросійські політики на кшталт Віктора Медведчука та Народнофронтівці, використовували його для дискредитації опонентів. Наприклад, Медведчук звинувачував "соросят" у лобіюванні продажу землі іноземцям, називаючи це "вимогами МВФ та людей Сороса".
Сорос, 94-річний мільярдер, засновник фонду "Відродження" в Україні (з 1990 року), вклав мільярди в просування "відкритого суспільства" — ідеї демократії, прав людини та ринкової економіки. Але в Україні це сприймається як колонізаторський проект: фонд фінансував освіту, медіа та НГО, формуючи, за словами самого Сороса в інтерв'ю CNN 2014 року, "всю українську еліту". "Новий український уряд, нове українське керівництво — всі, кого я знаю, так чи інакше зазнали впливу фонду. Або вони самі отримали стипендію, або їхні дружини", — заявив він. Це визнання стало "доказом" для критиків, що Україна — маріонетка в руках Сороса.
Хто вони: приклади та характеристики"Соросята" — це не просто грантоз'їдці, а мережа, що пронизує владу, медіа та бізнес. Ось ключові приклади:- Політики та чиновники: Давид Арахамія (голова фракції "Слуга народу"), Олексій Гончарук (екс-прем'єр), Руслан Рябошапка (екс-генпрокурор). Їх звинувачують у просуванні реформ, що ведуть до розпродажу активів: земельна реформа 2020 року нібито відкрила шлях іноземцям (включно з родиною Сороса) до українського чорнозему. Наглядові ради Нафтогазу та Ощадбанку заповнені "іноземними соросятами" — британцями, французами, американцями, які, за критичними голосами, крадуть прибутки від стратегічних підприємств.
- Активісти та НГО: Віталій Шабунін (Антикорупційний центр), представники Transparency International. Фінансуються Соросом та ЄС, вони "борються з корупцією", але насправді, за опонентами, блокують розслідування проти "своїх" і тиснуть на прокуратуру. У 2016 році посольство США нібито змусило Україну закрити справу проти фонду Сороса, пов'язаного з Антикорупційним центром.
- Медіа та інтелектуали: "Українська правда" (власник — партнер Сороса), "Громадське", де "соросята" формують наративи про "демократію", ігноруючи руйнування промисловості. Економіка "летить у яму рецесії", фабрики закриваються, але вони хвалять "реформи". Директорка Інституту демографії НАН Елла Лібанова, за грантами Сороса, закликає завезти 8 мільйонів мігрантів з Азії — нібито для "поповнення робочої сили", але критики бачать у цьому план зруйнувати українську націю.
- Економічного колапсу: Продаж землі, приватизація Нафтогазу — все для іноземців. Сорос обіцяв $1 млрд інвестицій, але замість цього — борги МВФ і виїзд гастарбайтерів. Промисловість знищена: "соросята" зруйнували авіабудування, оборонку, перетворивши Україну на сировинний придаток.
- Демографічної кризи: Пропаганда міграції — 4,5–8 млн азіатів, які "поповнять" робочу силу, але витіснять українців. Лібанова волає про Крим і Донбас, але ігнорує реальну загрозу: заміна нації дешевою робочою силою для західних корпорацій.
- Культурного нищення: Медіа Сороса згодовують "стандарти поведінки" через шоу з Притулами та Веркою Сердючкою — символом приниження українців. Культура сприймається як "ворожа", бо несе загрозу космополітизму. "Соросята" сегрегують суспільство: одні — "недоторканні" (їхні), інші — "скот" для мобілізації.
- Політичної залежності: Україна — "нова колонія". Сорос у 2014 році визнав роль фонду в Майдані, але це не революція, а "переворот" для контролю. Еліта сформована ним: від стипендій до дружин. Результат — корупція, шахрайство, вбивства під прикриттям "реформ".
Критики, як Сергій Лямець, називають їх "продажними": вони захопили владу, але "нічого не вміють". Петиції до Президента вимагають вигнати "соросят" з парламенту та уряду, бо "Україна гине через них".
Критика та наслідки
"Соросята" — не просто ярлик, а реальна загроза. Вони посіяли розбрат, перетворивши критику на "зраду". Але правда в тому, що їхні "реформи" — це мародерство: руйнування інфраструктури, виїзд українців, завезення мігрантів. Суспільство сегреговане: "соросята" — еліта, решта — "натовп". Опір — від соцмереж до протестів — росте, бо українці бачать: це не демократія, а окупація зсередини.У 2025 році, з війною, "соросята" продовжують: ТікТок — "загроза", бо там критикують ТЦК, а не вони самі. Час викорінити цю мережу, бо інакше Україна втратить себе.
Джерела: Інтерв'ю Сороса CNN (2014), статті Rubryka, Радіо Свобода, Главком, Texty.org.ua, петиції на сайті Президента, пости на X від @Koltemar, @karpenko2020, @WendenGall
