Міністерство інфраструктури відоме своїми спірними рішеннями - від передачі Миколаївського порту під "наглядом" сім'ї Пінькасов до призначення на посаду в.о. начальника ДП "Одеський морський торговельний порт" колишнього в.о. глави "Укрпошти" І. Ткачука (за чутками, особистого друга самого прем'єр-міністра Гройсмана). Однак, останнє кадрове рішення, на думку експертів, затьмарило попередні за можливими наслідками для портової галузі. Йдеться про призначення в.о. держпідприємства "Адміністрації морських портів України" громадянина Латвії Райвіса Вецкаганса.
За словами самого міністра, Володимира Омеляна, призначення чергового експата стане стартом реформи в портовій галузі. При цьому суд призупинив наказ про звільнення попереднього керівника ДП "АМПУ" Ю. Наконечного. Що відомо про нового керівника АМПУ і чому при цьому було порушено постанову суду, з'ясовував «Апостроф».
Міністр Омелян представив Райвіса Вецкаганса як "зірку" управління портовим бізнесом Латвії (при тому, що латвійські порти є прямими конкурентами українських в боротьбі за транзитні вантажопотоки). Зупинимося докладніше над трудовим шляхом чергового в.о.
Отже, протягом майже трьох років Вецкаганс дійсно працював в "Латвійському пароплавстві", в тому числі, на посаді віце-президента. За результатами роботи "команди", до якої входив нинішній в.о. голови ДП "АМПУ", господарі "Латвійського пароплавства" пред'явили до 15-ти колишнім топ-менеджерам пароплавства (в т.ч. іВецкагансу) позов на суму близько 20 млн. дол. США.
Після цього Р. Вецкаганс працював на посаді голови правління "Rigacentralterminal", члена ради директорів "Rigacentralterminal", де відповідав за "підтримку відносин з ключовими кліентамі- російськими виробниками вугілля, руди, чавуну, феросплавів". Якраз в цей час йшов відтік цілого ряду транзитних вантажів з портів України.
Відзначимо, що як мінімум останні три роки Р. Вецкаганс безпосередньо працював на російських роботодавців. В SIA "RigaCoalTerminal", спільному підприємстві Ризького комерційного порту і російського холдингу "Сибірський Діловий Союз", Р. Вецкаганс протягом двох років "захищав інтереси акціонерів при закритті довгостроковій концесії з адміністрацією Ризького вільного порту". А акціонери у "Сибірського Ділового Союзу" дуже впливові в Росії бізнесмени і політики. Зокрема, основний акціонер "Сибірського Ділового Союзу" - Володимир Грідін, давній друг і соратник непотоплюваного губернатора Кемеровської області Амана Тулєєва, 189-й номер в російському списку "Форбс". Але найцікавішим в контексті теми майбутнього портів України є те, що Володимир Грідін є депутатом Держдуми РФ від "Єдиної Росії" (з 2007 р) і заступником голови комітету Держдуми РФ з транспорту. Крім того, "Сибірський Діловий Союз", серед іншого, є власником "Європейської медіа-групи", найбільшого російського недержавного радіомовного холдингу.
Після роботи на росіян на портових терміналах Риги Р. Вецкаганс в січні 2016 року і зовсім перебрався в Росію, працювати в Санкт-Петербурзьку компанію FenixLLC (порт Бронко) з ще більш цікавими, з точки зору українських інтересів, власниками. Ця компанія входить до багатопрофільного холдингу «Форум», а власниками цього холдингу в рівних частках є Дмитро Михальченко (якого в Санкт-Петербурзі називають «губернатор 24 години») і колишній заступник глави ФСБ по Пітеру і Ленобласті генерал-майор ФСБ у відставці Микола Негода . Як повідомляють ЗМІ, компанії холдингу більшу частину своїх активів сколотили на зв'язках з силовими структурами Росії та бюджетними замовленнями. В портовий бізнес холдинг прийшов через днопоглиблювальні роботи в порту Санк-Петербурга. І сам порт Бронко, холдинг отримав під час перебування роботи «відставного генерал-майора ФСБ» на посаді начальника ФГУП «Росморпорт». До речі, два бізнесмени, які спочатку займалися створенням порту Бронко - Л. Тимофєєв і А. Андрєєв загинули в автокатастрофі. Після цього в цей проект прийшов холдинг «Форум».
Таким чином, ще кілька місяців тому Р. Вецкаганс працював на людей, бізнес яких побудований на близькості до російської влади і самі вони представляли в ній гілка ФСБ, а також керували аналогом «АМПУ» в Росії. Напевно, він зможе багато чого довідатися про створення нових «портових проектів на базі державних портів» за російським типом. Тільки навряд чи після цього щось залишиться від портів України.
Не виключено, що після роботи в ДП «АМПУ» Р. Вецкаганс так само легко повернеться до російських роботодавцям.
У зв'язку з цим, хотілося б задати декілька питань міністру інфраструктури України Володимиру Омеляну, який заявив, що «в Україні практично Неможливо найти фахівця, Який БУВ бі відповідальнім и порядний вісококласнім професіоналом з нульового толерантністю до Корупції»:
- хто займався пошуком і відбором кандидатів на пост глави ДП «АМПУ»?
- де і як була знайдена кандидатура Р. Вецкаганса?
- хто ще розглядався на пост глави ДП «АМПУ»?
- хто аналізував анкети претендентів на пост глави ДП «АМПУ» і хто їх узгоджував?
- чи давала свій позитивний висновок щодо кандидатури Р. Вецкаганса СБУ в світлі того, що за посадою він повинен отримати допуск до державної таємниці України?
Адже призначення на пост керівника одного з найважливіших стратегічних підприємств України людини, ще кілька місяців тому працював на людей, пов'язаних з владою ворожого для України держави (а може, і до сих пір на них працює), є плювком в бік всіх тих, кому небайдужа доля України. Антон Чіжов
За словами самого міністра, Володимира Омеляна, призначення чергового експата стане стартом реформи в портовій галузі. При цьому суд призупинив наказ про звільнення попереднього керівника ДП "АМПУ" Ю. Наконечного. Що відомо про нового керівника АМПУ і чому при цьому було порушено постанову суду, з'ясовував «Апостроф».
Міністр Омелян представив Райвіса Вецкаганса як "зірку" управління портовим бізнесом Латвії (при тому, що латвійські порти є прямими конкурентами українських в боротьбі за транзитні вантажопотоки). Зупинимося докладніше над трудовим шляхом чергового в.о.
Отже, протягом майже трьох років Вецкаганс дійсно працював в "Латвійському пароплавстві", в тому числі, на посаді віце-президента. За результатами роботи "команди", до якої входив нинішній в.о. голови ДП "АМПУ", господарі "Латвійського пароплавства" пред'явили до 15-ти колишнім топ-менеджерам пароплавства (в т.ч. іВецкагансу) позов на суму близько 20 млн. дол. США.
Після цього Р. Вецкаганс працював на посаді голови правління "Rigacentralterminal", члена ради директорів "Rigacentralterminal", де відповідав за "підтримку відносин з ключовими кліентамі- російськими виробниками вугілля, руди, чавуну, феросплавів". Якраз в цей час йшов відтік цілого ряду транзитних вантажів з портів України.
Відзначимо, що як мінімум останні три роки Р. Вецкаганс безпосередньо працював на російських роботодавців. В SIA "RigaCoalTerminal", спільному підприємстві Ризького комерційного порту і російського холдингу "Сибірський Діловий Союз", Р. Вецкаганс протягом двох років "захищав інтереси акціонерів при закритті довгостроковій концесії з адміністрацією Ризького вільного порту". А акціонери у "Сибірського Ділового Союзу" дуже впливові в Росії бізнесмени і політики. Зокрема, основний акціонер "Сибірського Ділового Союзу" - Володимир Грідін, давній друг і соратник непотоплюваного губернатора Кемеровської області Амана Тулєєва, 189-й номер в російському списку "Форбс". Але найцікавішим в контексті теми майбутнього портів України є те, що Володимир Грідін є депутатом Держдуми РФ від "Єдиної Росії" (з 2007 р) і заступником голови комітету Держдуми РФ з транспорту. Крім того, "Сибірський Діловий Союз", серед іншого, є власником "Європейської медіа-групи", найбільшого російського недержавного радіомовного холдингу.
Після роботи на росіян на портових терміналах Риги Р. Вецкаганс в січні 2016 року і зовсім перебрався в Росію, працювати в Санкт-Петербурзьку компанію FenixLLC (порт Бронко) з ще більш цікавими, з точки зору українських інтересів, власниками. Ця компанія входить до багатопрофільного холдингу «Форум», а власниками цього холдингу в рівних частках є Дмитро Михальченко (якого в Санкт-Петербурзі називають «губернатор 24 години») і колишній заступник глави ФСБ по Пітеру і Ленобласті генерал-майор ФСБ у відставці Микола Негода . Як повідомляють ЗМІ, компанії холдингу більшу частину своїх активів сколотили на зв'язках з силовими структурами Росії та бюджетними замовленнями. В портовий бізнес холдинг прийшов через днопоглиблювальні роботи в порту Санк-Петербурга. І сам порт Бронко, холдинг отримав під час перебування роботи «відставного генерал-майора ФСБ» на посаді начальника ФГУП «Росморпорт». До речі, два бізнесмени, які спочатку займалися створенням порту Бронко - Л. Тимофєєв і А. Андрєєв загинули в автокатастрофі. Після цього в цей проект прийшов холдинг «Форум».
Таким чином, ще кілька місяців тому Р. Вецкаганс працював на людей, бізнес яких побудований на близькості до російської влади і самі вони представляли в ній гілка ФСБ, а також керували аналогом «АМПУ» в Росії. Напевно, він зможе багато чого довідатися про створення нових «портових проектів на базі державних портів» за російським типом. Тільки навряд чи після цього щось залишиться від портів України.
Не виключено, що після роботи в ДП «АМПУ» Р. Вецкаганс так само легко повернеться до російських роботодавцям.
У зв'язку з цим, хотілося б задати декілька питань міністру інфраструктури України Володимиру Омеляну, який заявив, що «в Україні практично Неможливо найти фахівця, Який БУВ бі відповідальнім и порядний вісококласнім професіоналом з нульового толерантністю до Корупції»:
- хто займався пошуком і відбором кандидатів на пост глави ДП «АМПУ»?
- де і як була знайдена кандидатура Р. Вецкаганса?
- хто ще розглядався на пост глави ДП «АМПУ»?
- хто аналізував анкети претендентів на пост глави ДП «АМПУ» і хто їх узгоджував?
- чи давала свій позитивний висновок щодо кандидатури Р. Вецкаганса СБУ в світлі того, що за посадою він повинен отримати допуск до державної таємниці України?
Адже призначення на пост керівника одного з найважливіших стратегічних підприємств України людини, ще кілька місяців тому працював на людей, пов'язаних з владою ворожого для України держави (а може, і до сих пір на них працює), є плювком в бік всіх тих, кому небайдужа доля України. Антон Чіжов
